СТРАТЕГІЇ ПЕРСУАЗИВНОСТІ В НЕЩИРОМУ ДИСКУРСІ

Анотація

У статті розглянуто стратегії персуазивності в нещирому дискурсі на матеріалі сучасної англомовної художньої прози. У нещирому дискурсі актуалізуються обман, лицемірство, маніпуляція. Семантичною основою нещирого дискурсу є вираження ментальності, притаманної нещирій мовній особистості. За допомогою персуазивних стратегій мовець впливає на співрозмовника через звернення до його свідомості, інтелекту, закликаючи його до власного критичного судження. Для того, щоб переконати комунікативного партнера, мовець надає йому логічно впорядковану інформацію. Нещирий мовець переконує співрозмовника, навмисне використовуючи неправдиву інформацію.
Поняття «говорити неправду» протиставляється поняттю «говорити правду». Ці поняття взаємопов’язані, вони завжди оцінюються з моральної точки зору, їм надається велике значення як у повсякденному спілкуванні, так і в літературі. Правда пов’язана не лише з відповідністю висловлення дійсності, скільки з щирістю, тобто з намірами людини. Натомість неправда пов’язана із нещирістю.
Я-висловлення, якими послуговується нещирий мовець, передають значення впевненості, що відображає суб’єктивне відчуття істинності висловлюваної пропозиції. Висловлення, оформлені умовними реченнями ІІ типу, які виражають нереальну умову, що стосується моменту мовлення, передають значення обумовленості сукупно із значеннями раціональної та емоційної оцінки. Емоційна оцінка реалізується як позитивне ставлення мовця до об’єкта мовлення.
Нещирий мовець вміє гнучко користуватися вербальними і невербальними засобами. Він може застосовувати різні прийоми, як-от «заскочити зненацька», «посилання на авторитет», пониження категоричності висловлення, щоб схилити комунікативного партнера до прийняття бажаного для нього рішення.