ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ СТІЙКИХ ВИСЛОВЛЮВАНЬ У СТРУКТУРІ ПОСТМОДЕРНІСТСЬКИХ ХУДОЖНІХ ТЕКСТІВ НА ПРИКЛАДІ ТВОРЧОСТІ АНДЖЕЛИ КАРТЕР
Ключові слова:
постмодернізм; художній текст; постмодерністський художній дискурс; інтертекстуальність; стійкі висловлюванняАнотація
У статті художні тексти літератури постмодернізму розглядаються як продукти індивідуально-авторської мовотворчості, що вступають у діалог із семіосферою і в момент породження, і в процесі їхнього прочитання, сприйняття та розуміння. Утворені внаслідок взаємодії з попередніми текстами (літературною й культурною спадщиною), вони потребують поглибленого й системного лінгвістичного вивчення.
На особливу увагу заслуговує дослідження специфіки функціонування стійких висловлювань у постмодерністському художньому дискурсі крізь призму авторської свідомості А. Картер. Аналізовані англійські постмодерністські художні тексти характеризуються логічно обдуманою організацією матеріалу, зокрема й ретельною спланованістю інтертекстуальних зв’язків у фразеологічному аспекті. Вираження авторського “Я” відбувається за допомогою інтертекстуальних зв’язків з іншими текстами завдяки фразеологічному фонду мови. У творчій спадщині цієї письменниці спостерігається множинність інтертекстуальних зв’язків, що фокусується в кожному з текстів, які її виявляють.
Оскільки організація структури художнього тексту відбувається за допомогою інтертекстуальних зв’язків у концептуально-мовних формах, то, як наслідок, дослідження і розуміння художнього тексту передбачає вивчення авторської концептуальної та мовної картини світу, а відтак і мовної представленості інтертекстуальних зв’язків.
Постмодерністський художній дискурс є особливим смисловим осередком інтертекстів. Він позначений активним використанням фразеологічного фонду мови. Уведення до структури художніх текстів стійких висловлювань характеризується глибинними авторськими інтенціями і смислами, маркує розвиток сюжетних ліній у цілому. Так, при з’ясуванні специфіки інтертекстуальних зв’язків у постмодерністському художньому дискурсі на особливу увагу заслуговує дослідження особливостей функціонування стійких висловлювань та джерел їхнього походження.
