КОНСТИТУЕНТИ НАРАТИВНОЇ СТРУКТУРИ ФРАНЦУЗЬКОГО ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ З ПОЗИЦІЙ НАРАТОЛОГІЇ

Анотація

Статтю присвячено дослідженню конституентів наративної структури французького художнього тексту з позицій наратології. У нашому дослідженні особливостей наративної структури художнього тексту періоду Нового роману ми спираємося на теоретичні положення, пов'язані з центральними категоріями теорії оповіді. Основну увагу звернено на когнітивні й комунікативні механізми побудови художнього наративу через такі наративні конструкти як оповідач, оповідь і її різновиди, фокалізацію. Оповідач є одним із основних компонентів наративної структури художнього тексту, оскільки постає структурно-­організуючим елементом, який визначає сюжетно-композиційну текстобудову літературного твору. Розглядаючи питання статусу оповідача, неможливо оминути класифікацію його різновидів / типів, оскільки саме наративна структура визначає особливості функціонування того чи іншого типу оповідача у тексті. Оповідь уважається функціональною категорією наративної структури художнього тексту, оскільки вона зреалізовує функцію оповідного зображення, носієм якого можуть бути однаковою мірою оповідач і персонаж у художньому тексті. Категорія оповіді засвідчує, зокрема, стилістичну тональність художнього тексту, що виступає в неподільній єдності лексичного наповнення та синтаксичної форми. Фокалізація визначає всі форми наративної присутності, включаючи й оповідача, вона обмежує вибір наративної інформації стосовно того, що називається "авторським всезнанням". Суб’єктом фокалізації як утримувачем фокусу бачення може бути оповідач або персонаж, з погляду якого події та/чи дії представляються вербально.