ПРОБЛЕМА ГРАФІЧНОЇ, ФОНЕТИЧНОЇ ТА ЛЕКСИЧНОЇ МІЖМОВНОЇ ІНТЕРФЕРЕНЦІЇ У ПРАКТИЦІ ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ТУРЕЦЬКОМОВНІЙ АУДИТОРІЇ
Ключові слова:
українська мова як іноземна, міжмовна інтерференція, міжмовна омонімія, хибні друзі перекладачаАнотація
Стаття присвячена вивченню впливу міжмовної інтерференції у практиці викладання української мови в турецькомовній аудиторії. Дослідження здійснено на матеріалі типових графічних, фонетичних та лексичних помилок, відібраних у результаті тривалих спостережень за мовленням турецькомовних студентів, які починають вивчати українську мову як іноземну (рівні А-1, А-2, B-1). Зосереджено увагу на системному, структурному (графічний, фонетичний, лексичний, морфологічний, синтаксичний та ін. рівні) та різноаспектному (власне лінгвістичному, перекладознавчому, лінгводидактичному) характері досліджуваного мовного явища. Класифіковано типові графічні, фонетичні та лексичні помилки, викликані впливом міжмовної інтерференції, що дає можливість зробити необхідні акценти в роботі викладача з метою упередження можливих помилок. Окреслено основні напрямки роботи викладача з графічним, фонетичним та лексичним матеріалом відповідно до типів помилок. Наводяться приклади деструктивного та конструктивного впливу міжмовної інтерференції у процесі викладання української мови як іноземної. Особлива увага приділена явищу міжмовної омонімії («хибним друзям перекладача»). Встановлено різні види міжмовних омонімів відповідно до варіантів збігу (у звучанні вихідних форм слів, звучанні окремого слова та словосполучення чи речення, у певних граматичних формах, загальновживаних слів з власними назвами, службових частин мови із самостійними, лише у написанні за умови різного наголошення, одного із значень багатозначного слова та ін.) Даються методичні поради викладачам для роботи в турецькомовній аудиторії з урахуванням особливостей системи тюркських мов. Окреслюються подальші напрями досліджень та їх перспективність.