МІЖОСОБИСТІСНЕ СПІЛКУВАННЯ ВИКЛАДАЧІВ ПРИ ВИКЛАДАННІ ІНОЗЕМНИХ МОВ ЯК ЛІНГВІСТИЧНИЙ ОБІГ КОМУНІКАТИВНИМ ПІДХОДОМ

Анотація

На основі здійсненого дослідження встановлено, що викладання іноземних мов та його успіх визначаються рівнем ­комунікативної компетентності спілкування викладачів. Оволодіння спілкуванням як лінгвістичним обігом комунікативного підходу дає змогу уникнути конфліктів, вдосконалити своє мистецтво комунікативної поведінки, правильно висловлювати свої думки, відстоювати свою позицію, що сприяє суспільному успіху, максимальної своєї реалізації. Зазначається як високий рівень соціальної і міжкультурної мобільності спонукає людей частіше спілкуватися. Спілкування – одна з ­необхідно-важливих умов розвитку й формування суспільства та будь-якої діяльності особистості. Часто «спілкування» ототожнюють з «комуніка­цією», однак ці поняття різняться між собою. Звернуто увагу на те, що у процесі педагогічної діяльності викладачі іноземних мов повинні ураховувати різні аспекти спілкування, його особливості, але щоб стати майстром іншомовного спілкування, необхідно мати якості, важливі для міжособистісних відносин. Розглянуто список якостей, які повинні бути своєрідним орієнтиром для викладачів при спілкуванні: до чого прагнути, які риси виховувати, культивувати не тільки в себе, а і у студентів. Визначено, що становлення висококваліфікованих викладачів іноземних мов можливе за умов сформованого міжособистісного спілкування, що залежить від індивідуальних особливостей, педагогічного досвіду, професійної компетентності, яка передбачає поєднання знань із методики викладання іноземних мов, ­лінгвістики, соціології, психології, культурології тощо. Іншими словами кожного викладача характеризує власне спілкування, яке є унікальним та неповторним. Зазначаються декілька функцій, які виконує спілкування в сучасному інформаційно-насиченому суспільстві.
Проаналізовані погляди вчених стосовно проблеми спілкування та зроблені висновки.