ПРОСТІР І СПОГАД: ДО ПИТАННЯ ВБЕЗПЕЧЕННЯ ІСНУВАННЯ В ТОТАЛІТАРНІЙ СИСТЕМІ (НА ПРИКЛАДІ ХУДОЖНІХ РЕПОРТАЖІВ С. ОСЛАВСЬКОЇ)
Ключові слова:
художній репортаж, приватно-публічний простір, хронотоп зустрічі, хронотоп дороги, історія, спогадАнотація
У статті авторка аналізує способи в/забезпечення існування індивіда й групи (етнічної, релігійної, гендерної чи ін.) та їх ідентичності в тоталітарній державі, зокрема на прикладі збірки текстів художніх репортажів С. Ославської «Півмісяць, хрест і павич: Подорожі до Месопотамії». Синтетичність жанру художнього репортажу в такому разі сприяє формуванню цілісної, розгорнутої в часі картини боротьби індивіда й групи проти влади / тоталітарної системи. Образ індивіда як репрезентанта певної суспільної групи; його взаємозв’язки з іншим, зокрема з тоталітарною державою й журналісткою-оповідачкою; простір, у межах якого діє індивід, – є ключовими елементами в осмисленні досвіду іншого, який є об’єктом зображення художнього репортажу.
Художні репортажі С. Ославської репрезентують значну кількість персонажів, маркованих як ворожі до тоталітарної системи, у межах якої і/чи поза якою вони функціюють. Система націлена їх знищити й духовно, і фізично. Вона фактично цього досягла, створивши для них гетто. Як їм убезпечитися? Ось про який досвід дізнається журналістка: укорінення через спогад у минуле, не загрожене Іншим; дотримання традицій і цінностей, які цементують спільноту (етнічну, гендерну, релігійну тощо) у теперішньому; творення нового приватно-публічного простору як реакція індивіда на порушення фундаментальних прав людини; спроба проговорення травматичного досвіду Іншому, зокрема журналістці, що дає не лише терапевтичний ефект, але й установлює нові соціальні зв’язки, необхідні для існування, через медіа.
