ОСМИСЛЕННЯ КАТЕГОРІЇ «ПРОСТІР» У ГУМАНІТАРИСТИЦІ
Ключові слова:
поняття простору, локус, просторова семантика, класифікація, система координат, що-система, де-система, ідентифікаційна семантична ознака, диференційна семантична ознака, номінації простору, реальний простір, віртуальний простірАнотація
У статті проаналізовано внесок багатьох лінґвістів у вивчення поняття «простір», його властивостей, лексики, яка його позначає. У результаті розгляду здобутків мовознавців у дослідженні семантики простору було виявлено відмінність їхніх поглядів на питання термінологічного, ідентифікаційного та класифікаційного характеру. Оскільки в сучасній лінґвістиці відсутній єдиний погляд на ідентифікаційні та класифікаційні характеристики номінацій простору, було проаналізовано і запропоновано єдині ідентифікаційні, диференційні параметри локусів, закладені в їхні сутності, принципи класифікації локусів. Зокрема, було виявлено важливий розподіл семантики цих лексичних одиниць за критеріями «реальний простір» та «віртуальний простір». Було складено широкий список основних ідентифікаційних та диференційних ознак, об’єднаних у блоки: ознаки розпізнавання (що-система) – ознаки організації або типу простору; ознаки розташування і динаміки (де-система). За допомогою ідентифікаційних ознак просторового плану змісту можливо виокремлювати необхідні номінації із джерел дослідження. А використавши критерії диференціації матеріалу, можна класифікувати локуси за ознаками розпізнавання, організації простору та розташування (диференціація реальної / ірреальної субстанції за характеристиками об’єктивного / суб’єктивного, індивідуального / соціального, природного / соціокультурного маркування, з урахуванням типу простору, відповідно до горизонтальної й вертикальної локалізацій: просторової трихотомії за вертикаллю: надземний, позаземний світ / наземний, земний світ / підземний світ; тривимірної просторової трихотомії: свій світ / проміжний світ / інший, чужий світ; універсальної просторової дихотомії: внутрішній світ / навколишній світ та ін. Міра виразності просторової семантики в структурі їхніх лексичних значень є головним критерієм для оцінки ядерності чи периферійності, встановлення меж у групах локусів.