ОПАНУВАННЯ НЕВЕРБАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ УСНОГО МОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ІНОЗЕМНИМИ СТУДЕНТАМИ

Анотація

У статті автори розглядають лінгводидактичні основи опанування невербальної комунікації усного мовлення української мови іноземними студентами. Розмежовують такі поняття: вербальне спілкування, невербальне спілкування, вербальна і невербальна комунікація та ін. У даній праці автори характеризують основні властивості невербальної комунікації при вивченні її ­іноземними студентами. Це надзвичайно актуально нині, оскільки українська мова набуває популярності з кожним днем. Вербальним спілкуванням ми передаємо лише 20-40% інформації, а решту невербальними засобами. Автори аналізують останні публікації з цієї теми, зокрема праці А. Бушинської, А. Метельської, З. Куньч та ін. Також діляться досвідом викладання дисципліни «Невербальна комунікація: національно-культурна специфіка» іноземним студентам освітньої програми «Українська мова та переклад (для іноземців)» Навчально-наукового інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Мета дисципліни – оволодіння теоретичними знаннями, базовими поняттями невербального спілкування в процесі міжкультурної комунікації і комунікації між людьми в одній культурній групі, а також вивчення зв’язків експресивної поведінки людини з її індивідуальними особливостями, ознайомлення з різними видами невербального спілкування, розуміння їхнього значення та причин прояву. Дисципліна спрямована на формування знань про невербальну взаємодію між людьми; на ознайомлення з позамовними чинниками, що визначають комунікативну поведінку українця та впливають на спілкування з представниками інших національностей; на навчання іноземців встановлювати візуальний контакт, враховуючи вираз обличчя (міміку), поставу, жести тіла, дистанцію між співрозмовниками, темп та час, дотики тощо. Крім того, автори наводять приклади завдань для опанування невербальної комунікації іноземними студентами.