НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ ЧИННИКИ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ НА ПРОЦЕСИ МІЖКУЛЬТУРНОГО СПІЛКУВАННЯ

Анотація

Зазначено, що у процесі міжкультурного спілкування особистість спілкується за допомогою мови, як найдосконалішого ­засобу спілкування, через який пізнається світ, що мова є дзеркалом національної культури, тому так важлива її національно-культурна семантика, яка відображає характерні риси нації, її фольклор, особистості побуту, звичаїв та історії. Визначено, що при взаємодії мови і культури, формується постійний процес появи та утворення фразеологічних одиниць, які не тільки урізноманітнюють, збагачують, забарвлюють мовлення, точно відтворюють відображення предметів, понять, явищ, культури, суспільно-історичних особливостей народу, а і є ключовим засобом подальшого пізнання мови та підвищенням рівня культури спілкування. Звернуто увагу на те, що процес міжкультурного спілкування є результатом взаємодії мови і культури між представниками різних національностей й мов, та наголошується на необхідності врахування психічних, антропометричних особливостях людини, а також на економічні, соціальні особливості, які впливають на мовленнєве спілкування. Встановлено, що сьогодні в процесі міжкультурного спілкування особистість прагне використовувати передову інноваційну форму для формування міжкультурної компетентності та необхідних знань про різні народи, культури, а також встановлення комфортних умов в різних сферах й ситуаціях.
Аналіз досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених з теорії й практики лінгвістичних дисциплін з’ясував, що більшість ­дослідників визначають, що в центрі уваги міжкультурного спілкування завжди перебуває мова, в якій віддзеркалюються ключові особливості людини та всієї національно-культурної спільноти.
Зроблено висновки та надано напрями подальшого розвитку цього дослідження.