ТОТОЖНІСТЬ ПІД ПІДОЗРОЮ: ЗАБУТТЯ ДИСКУРСУ ГЕҐЕЛЯ

Анотація

У сучасному мисленні домінують поняття розрізнення, відмінності, різниці. Процедура розрізнення визнається тим, що обумовлює саму можливість мислення, більше того – такий важливий предмет філософської думки як буття, який явно або неявно визначає специфіку філософського дискурсу від античності до наших днів, підлягав схопленню завдяки розрізненню тотожного та відмінного, одного та чисельного/множинного, чим конституювалося подальше розуміння сутності та існування, явлення та поняття. Отже ставиться завдання – у відповідності до Гайдеґґерівського принципу Kehre на ґрунті філософії Геґеля розкрити апріорну проблематичність тотожності, її нестійку рівновагу опосередкованого відношення з самою собою, внаслідок чого стає наявним опосередкування, зв’язок, синтез, що не дозволяють бачити тотожність пустотою нерозрізненою монотонністю. Для того, щоб теоретично коректно і адекватно розкрити суть поняття «тотожність», його треба розглянути на власне категоріальному рівні, не запозичуючи бачення буденної свідомості, оскільки тут до рівня власне поняття не піднімаються, вдовольняючись звичайними представленнями. На повсякденному, емпіричному, точніше – емпіристському рівні, говорити про «розуміння» у власному смислі слова і не приходиться. Категорія тотожності є категорією сфери саме сутності. Кожне «щось» тотожне собі, збігається з собою – і водночас це «щось» нетотожне собі, відмінне від самого себе: але це не значить, ось тут це «щось» тотожне собі, а там і тоді – відмінне від себе, від свого попереднього стану, – ми неодмінно потрапимо у пастку апорій Зенона. Щоб їх уникнути, треба мислити суто діалектично: кожне «щось» в кожний момент часу тотожне і відмінне від себе. І далі, оскільки мова йде саме про сутність, а не просто про «щось», дане у спостереженні, то тотожність тотожності та відмінності означає, що кожне «щось» у своїй сутності є більшим за самого себе, оскільки у складі певної цілісності містить у собі як саму цілісність, так і інші «щось». Відношення до інших неодмінно входить у сутність кожного «щось», тому у своїй сутності кожне «щось» є тотожністю відмінного і відмінністю тотожності.