ІДЕЯ ПРИРОДОВІДПОВІДНОСТІ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СИСТЕМІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ
Ключові слова:
Г. Сковорода, виховання, педагогічні принципи, трудова діяльність, щастя, «сродність», вихователь, ученьАнотація
У статті здійснено аналіз вчення Григорія Савича Сковороди та його поглядів на процеси виховання та навчання, досліджено методи виховання підростаючого покоління. З’ясовано основну мету просвітництва Г. Сковороди, що полягає у «навчанні людей науки щасливого буття». У статті досліджено особливості педагогічних ідей Григорія Сковороди. Він наголошував на тому, що навчання повинно здійснюватися через природне виховання. Сковорода вважав, що природа є найкращим вихователем. Єдиною умовою, за його словами, було не перешкоджати природі проявлятися. Завдяки природному вихованню діти вивчають рідну мову, яка з народження впливає на їхнє мислення, розвиток та мовлення. Нещастя в суспільстві він пояснював як наслідок поганого виховання. На думку українського мислителя, позбутися суспільного зла можна через виховання, що реалізує принцип природовідповідності, тобто сприяння розвитку природних нахилів і здібностей кожної дитини. Висуваючи ідею «спорідненості», тобто природовідповідності виховання, Григорій Сковорода зазначав, що природні здібності у різних людей різняться, але кожен має можливість, спираючись на ці здібності, досягти успіху в різних сферах. У своїх творах Сковорода завжди підкреслював важливість раннього пізнання природи дитини та відповідного визначення виховних заходів згідно з її природними обдаруваннями. Він був одним із перших в українській педагогіці, хто звернув увагу на особистість вчителя. За його переконанням, вчитель повинен насамперед дбати про розвиток і розкриття природних нахилів і можливостей дитини у процесі навчання. Педагогічні думки Григорія Сковороди знайшли своє відображення у байках, листах, притчах, віршах, музичних творах та діалогах. Свою концепцію український мислитель вибудовував на основі власного народного педагогічного досвіду, а ідеями народної педагогіки пройнята вся його спадщина.