РОЛЬ НІМЕЦЬКОМОВНИХ ЗАПОЗИЧЕНЬ ТА СПОСОБІВ ЇХ ПЕРЕКЛАДУ У ФОРМУВАННІ ЛЬВІВСЬКОЇ ҐВАРИ ЯК УРБАНІСТИЧНОГО СОЦІОЛЕКТУ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Анотація

У статті прослідковано формування львівської говірки (ґвари) та її переклад в соціально-істоичному дискурсі як урбаністичного соціолекту початку ХХ ст., що відбувалася в умовах інтенсивної міжмовної взаємодії, зумовленої історичними та ­соціокультурними чинниками розвитку багатонаціонального міського середовища. Вагому роль у цьому процесі відіграли німецькомовні запозичення, які стали органічною складовою лексичної системи досліджуваного соціолекту. Встановлено, що процес засвоєння запозичень відбувався на різних мовних рівнях – фонетичному, морфологічному та семантичному. Німецькі запозичення демонструють різний ступінь адаптації: від майже не змінених форм до повністю інтегрованих одиниць, які підпорядковуються ­нормам української мови та зазнають семантичної трансформації. Особливо показовими є процеси метафоризації, метонімізації, звуження та розширення значення, що засвідчують активну внутрішню адаптацію запозичень у мові-реципієнті. Констатовано, що львівська ґвара постає як результат складної багаторівневої мовної взаємодії, у якій німецький компонент виконує не лише номінативну, а й стилістичну та експресивну функцію. Це підтверджує здатність української мови до органічного засвоєння іншомовних елементів та їх подальшого функціонування у власній мовній системі.