ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ЛІНГВІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ КОМІЧНОГО В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЕЗІЇ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ
Ключові слова:
комічне, поетична мова, лінгвістичний аналіз, поетичний образ, українська лірика, поетика комічногоАнотація
У статті виявлено та досліджено особливості новітньої поетичної мови та її диференційні ознаки. Акцентовано увагу передусім на тих ознаках поетичної мови, які відображають її історичну динаміку в усій своїй суперечливості та виокремлюють її як таку, що має свої типові риси (експресивну насиченість, естетичну значущість та ін.), і водночас постає як конкретне історичне явище.
Статтю присвячено аналізу поетичної мови як лінгвістичного та естетичного об’єкту, що потребує вивчення в усій притаманній йому складності, неоднорідності й суперечності, діалектичній єдності всіх компонентів. Комічне у філософській, громадянській та любовній ліриці відіграє надзвичайно важливу роль, що проявляється в смисловому й композиційному планах художнього тексту. Предметом аналізу є комічне в українській поезії означеного періоду, що жодним чином не обмежується ні окремим різновидом, ні творчістю одного поета.
У цілому поетична мова визначає засоби творення комічного, їх парадигму та обсяг. Розвиток поетичної мови безпосередньо позначається на особливостях мовного вираження комічного. Аналіз складових елементів поетичної образності є однією з основних передумов лінгвістичного дослідження специфіки різноманітних мовних засобів та прийомів творення комічного, зокрема щодо емоційно-експресивного заряду та оцінної семантики.
Мовний засіб творення комічного є досить важливим і цінним, адже за його допомогою досягається певний художній ефект, саме мовні засоби активізують у читача осмислення комічного на денотативному рівні, де важливу роль відіграє енциклопедична інформація, пресупозиція тощо.