У ПОШУКАХ ПІДСТАВ СОЦІАЛЬНОГО В ЕПОХУ ПІЗНЬОГО МОДЕРНУ ТА ПОСТМОДЕРНУ: РАДИКАЛІЗАЦІЯ РЕФЛЕКСИВНОСТІ Е. ГІДЕНСОМ ТА АБСОЛЮТИЗАЦІЯ УЯВНОГО К. КАСТОРІАДІСОМ
Ключові слова:
постмодерн, модерн, переосмислення, радикалізація рефлексивності, Ентоні Гіденс, Корнеліус Касторіадіс, уявне, соціальні значенняАнотація
Завершення модерну породжує питання, що, власне, є реальністю і чи можливий взагалі її теоретичний опис. На тлі цього і виникають різноманітні постмодерні переосмислення соціального – від заперечення, ствердження про зникнення соціального до його порятунку через радикальне переосмислення. До філософів, які намагаються «подовжити» життя модерну через його радикальне переосмислення в епоху глобалізації і належить Ентоні Гіденс. І робить це філософ через радикалізацію однієї з основних підвалин модерну – через радикалізацію рефлексії, яка і досліджується в статті. Динамізм соціального життя дестабілізує повсякденність, яка вже не забезпечується в повною мірою механізмами традиції, а потребує, на думку філософа, все більше рефлексивності.
Дещо по-іншому реагує на реалії «швидко мінливого світу такий філософ як Корнеліус Касторіадіс. Відмежовуючись від функціоналістського менйстріму соціальній теорії, від традиції «інтерпретативної соціології», намагаючись концептуалізувати динамічне середовище таким, як воно є, що постійно генерує різні форми соціального життя, філософ проблематизує та абсолютизує поняття уявного, яке утримує раціональне в собі в первісній та безкінечній нерозрізненості.
Отже, якщо динамізм соціального життя постмодерну спонукає Гіденса до радикалізації рефлексії, то втрата, усталеності та все зрозумілості веде Касторіадіса до тематизації уявного, віртуального виміру соціального життя, розробки метафоричної онтології «магми» соціальних уявних означень.
