ПРИКЛАДНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ФЕНОМЕНОЛОГІЧНОГО РОЗУМІННЯ СМЕРТІ ТА СМЕРТНОСТІ
Ключові слова:
смерть, тілесність, живе тіло, інтерсуб’єктивність, темпоральністьАнотація
У статті здійснено спробу структурувати феноменологічне тлумачення смерті та смертності через дослідження їхнього взаємовідношення з іншими суттєвими феноменологічними темами, зокрема тілесністю, інтерсуб’єктивністю та темпоральністю. Авторкою визначено, що феноменологічне розуміння тілесності як поєднання фізичного тіла (нім. der Körper) та тіла живого (нім. der Leib) здатне сприяти подоланню природничу-наукову редукцію тіла до фізичного й функціонального аспектів. У статті висвітлено й інтерсуб’єктивну вкоріненість розуміння людиною власної минучості, визначено роль досвідчування смерті інших у формуванні ставлення до власної смерті. Авторка виражає ідею щодо недоступності переживання смерті як актуальної, безпосередньої дійсності, натомість доводиться її непізнаваність. У контексті темпоральності смерть визначена авторкою як момент, в якому не закладається ніякої наступності, як час, який більше не розгортається. У прикінцевих міркування обґрунтовано розуміння смерті як втрати унікального внеску в інтерсуб’єктивний досвід, визначено роль усвідомлення смертності у виникненні культури. Зрештою, зроблено висновок, що феноменологія здатна стати не лише теоретичним інструментом для інтерпретації смерті, але й прикладним підґрунтям для розвитку біоетики.
