ПОГЛЯД НА ВІЙСЬКОВУ СЛУЖБУ ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЕТИКИ
Ключові слова:
Отці Церкви, реформатори, християнська етика, справедлива війна, військова служба, очільники українських церков, законодавство УкраїниАнотація
Стаття присвячена богословському та етичному осмисленню проблеми військової служби християн в умовах екзистенціальної загрози, спричиненої збройною агресією проти України. Зокрема, простежено еволюцію християнського ставлення до застосування сили – від Біблійних наративів та юдейської концепції обов›язкової оборонної війни «Milhemet Mitzvah» до класичної традиції «справедливої війни» (Аврелій Августин, європейські реформатори) і теології опору (Д. Бонгеффер, К. С. Льюїс). Окрему увагу приділено сучасним українським реаліям: досліджено офіційні позиції Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, очільників УГКЦ та ПЦУ, а також концептуальні засади «Декларації про відновлення України». Обґрунтовано, що в умовах тотальної війни збройний захист держави та альтернативна некомбатантська підтримка війська утворюють єдину парадигму «діяльного служіння». Зрештою, робота демонструє, що збройний опір агресору є не порушенням євангельських заповідей, а трагічним, проте морально легітимним проявом християнської відповідальності та діяльної любові (agape) до ближнього, тоді як абсолютний пацифізм у сучасних реаліях часто виявляється формою етичного «самоусунення».
