ВИКЛИКИ І ВПЛИВ «НАДРЕЙНСЬКОЇ МІСТИКИ» В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ НОВОЇ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ

Анотація

У статті досліджуються виклики духовного життя рухів пізнього Cередньовіччя, коли не задовольняючись зовнішньою ритуальною формою, світські люди почали масово шукати індивідуальний «релігійний ­досвід» ‒ ­індивідуальне безпосереднє внутрішнє переживання, предметом якого є Бог. Саме масова зміна способу життя для набуття зазначеного «релігійного досвіду», що постала як віддзеркалення поступового розкладу феодальної системи і народження нового суспільства, сигналізувала про появу особливої світської духовності, що була вигодувана чернечими аскетичними ідеалами, розірвавши зв’язок із чернечими інституціями. Неформальний характер зазначених рухів породив контраверсії із тогочасною церковною ієрархією, оскільки в цих рухах виникало багато доктринальних і звичаєвих відступів від офіційного християнства. Передусім, переважно йдеться про регіон, який був центром тогочасної європейської цивілізації ‒ території «над Рейном». Ще у XII ст. на цих територіях виникли, а в XIII-XIV ст. потужно розвинулися світські рухи беґінок і беґардів, навколо яких утворювалася відповідна духовність, що була близькою до «пантеїстичної» візії на Бога і світ. Непрості процеси формування нової (новочасної) європейської ідентичності, важливою рисою якої постав яскраво виражений індивідуалізм, а також процес новочасної емансипації суб’єкта зі зміною погляду на релігійність, викликали до життя «надрейнську містику». Йдеться про кількох дуже важливих авторів, які хотіли по-іншому вплинути на зазначений світський рух, який зароджувався: не так, як інквізиція, яка хотіла ліквідувати цей рух, проте мудро скерувати його. У такий спосіб «надрейнська містика» брала участь у суспільних змінах, що відбулися на територіях, які називають «надрейнськими», з XIII до XV ст.: з одного боку, представники «надрейнської містики» критикували частини цього процесу, з іншого ‒ брали участь у його проєктуванні, який постав процесом перетворення колективно-ритуального підходу до релігійності у радикально-індивідуально-«внутрішній» підхід. Цікаво, що така новочасна ідентичність, яка з плином часу відмежувалася від релігійності, на початках пізнього Cередньовіччя була радше зміною у сприйнятті і переживанні релігії.